Осінь чарівниця туманом милувалась,
Листям багряним створила красу.
Осінь чарівниця в літо закохалась,
та літо кохає…тендітну весну.
Заплакала осінь тихим дощем,
Сховалась в тумані та вкрилася листям.
Вночі їй не спиться й думки лиш про те,
Для кого вдягнула червоне намисто?
Для кого так ніжно співала пісні?
Для кого так радісно сяяли зорі?
Лиш вітер тримає в обіймах міцних,
Не бачити мабуть щасливої долі…
А вітер нещадно зриває з гілок
Те листя багряне, як пам'ять про літо.
Холодним дощем її сльози течуть,
Бо ніжне серденько навіки розбито.
Скорилася вітру та зкинула листя,
Оголила тіло і душу свою.
Залишилось тільки червоне намисто,
Як пам'ять про літо і про…весну…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374417
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2012
автор: Вчитель-олігарх