відпускаю на віки вічні... тебе вже ніхто не тримає
без тебе все так прозаїчно... пішов і більше не має
спочатку, звичайно, я плакала... звичайно, боялась самотності
під ковдру в істериці падала... шукала односторонності
але знаєш, в житті все минається... і горе, і щастя проходить
щось нове завжди починається... життю нічого не зашкодить
від всього стаємо сильнішими... набираємось досвіду, витримки
стають для нас більш ціннішими... уроки, вивчені в доленьки
мене більше ніхто не утримає... я вільна і маю наснагу
мені нова мрія заблимає... (не злякаюсь)вже маю відвагу
мені знов доведеться боротися... не все у житті вийде "мед"
і надалі буду я вчитися... тому твердо крокую вперед
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374557
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2012
автор: Me4tatel*niza)