Течуть осінні аромати
Струмком розцвічених гаїв,
Аби незмінно шурхотати
Про швидкоплинність наших днів.
Птахи у вирій одлетіли,
Мов душі тих, кого нема,
І на лугів пожухле тіло
Югу замішує зима.
Чому так пахне це прощання
П'янливе , - так і не збагну, -
Мов мить життя передостання
Душі проймає глибину…
31.10.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374590
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2012
автор: Рідний