Коли нема кому жалiтись,
Втрачає сенс сама журба.
Та грудень - зовсiм не бiда,
Коли нема кому зiгрiти.
I вже не страшно анiтрохи,
Нiхто якщо не захистить.
Якщо нiхто не заспокоїть,
То наче й серце не болить.
Якщо нема з ким говорити,
То вже й нема i що казати.
Та що вже тут можна зробити ?
Я ж горда. Нiчого додати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374641
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.10.2012
автор: Яна Фурман