Обніму навушники
Рукавами з холоду,
А вони пручаються,
Просяться до мами.
Закриваю чайнику
Кришкою мелодію ̶
Бідний носом хмуриться…
От тобі й пародія!
Об коліна чашку б’ю,
Чай лимоном хмуриться…
І до кислих губ мені
Шоколад притулиться.
Постираю пам’яті
Зайві псевдо спогади,
Розірву браковані
Снів перегородинки.
Поринаю в бовтанку
Жабуриння й плісняви,
А тоді вже ковдрою
Вкрию мікротріщини.
Без дощу у голосі
Небом плаче музика…
Замість звичних спогадів,
Обійму навушники.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374645
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2012
автор: Nessie