Залиш мені у темряві маленький каганець.
Розжени ним привиддя далеких днів, зупини мовчазний похід на гільйотину.
Я давно заплуталася думками в опалому листі і навчилася відчувати ніч кінчиками пальців.Волосся кольору помираючого сонця вкрито памороззю, і я вже більше належу осені, аніж тобі.
Втраченою для інших, живу своїм смутком, я вросла у нього тривким корінням, тож час тобі взяти сокиру.
Врятуй мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374791
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2012
автор: Позашлюбна дитина світла