Яка ти, Господи, красива,
Така чарівна, неземна,
Відвести погляд свій несила -
Розкішна, гарна, як весна.
Звабливі очі, як магічна ніч,
Дощенту спопеляють душу.
В них сяють міріади свіч,
їх загасити поцілунком мушу.
Я шаленію, що тебе люблю,
Не дорікаю і не нарікаю
На біль чи відчуття жалю,
Бо головне, що я тебе кохаю.
Не заховати свої почуття,
На пересуди також не зважаю.
В гріху моїм немає каяття,
Гріха немає, бо тебе кохаю.
Нема гріха, немає і стиду,
Є почуття, що душу вивертає.
Тому на радість, а не на біду
Мене моє сумління не картає.
Тепла, любові, навіть співчуття,
Здається, їх у тобі забагато.
Буденне раптом збурила життя,
І сірі будні стали, наче свято.
18.03.2010 p.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374832
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2012
автор: Мирослав Вересюк