Ці мрії йдуть, щоб більше не прийти. Летять ...
Хотіла б я спинити мить (чи зможу!?)
Усе кохання в нас поділене на п'ять:
Життя і гордість, мрії, сон, тривоги...
А сни вертають частку небуття. Ідуть...
Я прагну осінь цю зустріти (пізно!!!)
А згодом в щасті й долі сивій каламуть
Втопити світ... й Тебе кохати слізно...
Життя таке безмежне. Зовсім не мовчить...
Малює сни веселкою (по морю),
На два поділить вічність, завтра закричить,
Та тільки гордість мріям не поможе.
(07. 06. 2010 р)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374850
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2012
автор: Весняна Осінь