Прокинулась сьогодні рано –
А гола липа заглядає у вікно.
Ще ввечері була у листя вбрана, -
Від сорому тремтить сьогодні. Дно
Задощене замряченого неба,
Геть непрозорого і сірого, як тінь,
Висить над містом. Відчуваю, треба
Поспати ще, бо геть вставати лінь.
От як ведмідь, до весноньки б заснуть.
Так хочеться всю зиму тихо спати,
Біда - зовсім, ні крихти не несуть
Грошей мені чомусь (чому?) до хати.
Та липа роздяглась, я – навпаки,
Нап”ялила щонайтеплішу куртку,
Бо мокрий холод дався навзнаки.
І ходжу, схожа на печальну курку.
Ця мряка й сирість – хай йому вже грець.
Листву ганяє вітер зашкарублу.
Заміню скоро просто, як песець,
Ту куртку на зимову теплу шубу.
І зароблятиму на прожиття.
Я ж – не їжак, щоб спати, й це – на краще.
Все. Написала. І піду відтак.
Не "світить" чомсь життя мені ледаще.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374994
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 02.11.2012
автор: Ліоліна