Знаєш,вже не дивно чути те,що справжні люди трапляються рідко. Вже зникла та дитяча любов до всіх оточуючих,десь в глибинах душі загубились всі принципи "святості",вся радість,відвертість та довіра...Ти стаєш якимось крижаним шматком плоті в очах оточуючих, і все більше і більше крижанієш з кожним днем,навіть не відкриваючи двері свого загадкового мікросвіту.
Вже не дивно те,що ти не віриш самому собі. Ти поховав щирість перед собою,поставив вигадані приорітети та й гидко ілюструєш свій внутрішній малюнок, наче немає палітри фарб,а лише чорнота пасти та й жорстка кисть. Ти невгамовний та різкий,хоч десь всередині ти сердечна душа,яку ти топиш у віскі з льодом,що вважається твоїм другом. Музика-твоя релігія.
Вже не дивно те,що ти зміг!Ти вмієш вправно брехати,чесно дурити всіх,труїти всю щирість. Де твоя посмішка?Де твоя радість?Де твої почуття?Вони вмерли разом з народженням байдужості та саркастичного відношення. Ти особистість,хоча ні,ти лише ганчірка,яка підлаштувалась системі та вправно витирає брудні підлоги думок. Ти перестав дивитись в очі!Ти не дихаєш,не пахнеш і тебе за це ненавидять!Ти втрачений звук,25й кадр. Ти не змінюєшся,а вводиш в оману,як Мефістофель,переводиш все чисте на чорне.Повір,ти вже на дні,загубився в пустелі та розвіявся як попіл на вітру.
Вже не дивно те,що з часом ти почнеш боротись,битися за свою душу з демонами свого дизайнерського будинку,хоча це швидше всього не будинок,а застаріла і закидана халабуда з чортівньою всередині та смородом від розкладання трупів почуттів. Ти прогнив і ти це зрозумієш,коли від конструкції залишаться лише розвалини. Не чекай цього часу!Схаменись,я прошу тебе,чуєш?Розжени всі хмари і тоді дощ закінчиться,розкидай всю коробку та мури твого замку і почни будувати нове-невідоме і прекрасне майбутнє. Забудь всі свої переживання,знайди нову veritas і починай дихати!Це буде важко,так як в тебе в легенях весь пісок,глина та мох залежаний роками...
Вимкни цей пронизливий ультразвук грубості з твоїх вуст. Віднови всі видалені файли,вони десь є у резерві і ще придатні для поновлення в системі. Забудь про всі ласі шматочки злості та ненависті,це непотрібні речовини для заповнення твоєї чаші. Шліфуй свою скульптуру,свій майбутній шедевр архітектури, наче видатний митець. Не опускай руки,піднімайся по сходах і ніколи не зводь очей з неба!Воно твоя ціль,ціль висоти,ціль-піднятися над всім мерзенним,що оточувало роками і споживало всю сутність. Ти піднімешся,повір,твоя енергія надзвичайна і ніщо не змогло її спаплюжити. Ти як промінь,якого не видно,який замаскований у розрухах кам'яних кар'єрів,оббився в скелі і зник з поля зору.
Вже не дивно те,що я борюсь за тебе!Обернись!Я допоможу тобі,тільки скажи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375041
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2012
автор: kvitochka13