Як сумно згадувати ті часи,
в які так добре було нам обом,
Чому спалили ми мости
По яких ходили ми разом?
Я розумію,це життя,
Але чому воно таке жорстоке?
І нам усім лиш Бог суддя.
А в серці лиш думки: я одинока..
Усі слова,що ти казав
Я пам'ятаю ще і досі..
Тоді я вірила твоїм словам,
А зараз на лиці лиш сльози...
Чому, скажи мені,чому,
Усе це сталося із нами?
Цього я досі не збагну,
Бо ж закохалась до нестями..
Одного хочу,щоб завжди,
Ти трішки пам"ятав про мене
І цього досить,щоб нести
Лиш радісні думки про тебе..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2012
автор: Юлія Гребенюк