Давно пора розставити крапки,
А не старатись розірвати дивне коло,
Дует зникає, нам притаманне тільки соло,
Уривчасті, розхристані, не писані рядки!
Не мають сенсу зустрічі, дзвінки,
Все зрозуміли, хоча слова глухі, мов звуки...
Бажаю щастя! Мене чекають інші руки!
У слухавці секундна тиша... І гудки.
Повітря непритомне і терпке,
Хвилини розбиваються в безодні,
Що ж, до цього йшли, і з цим ми згодні,
Руйнуємо усе, воно ж таке крихке!
Давно пора розставити крапки,
І не чекати повідомлення в онлайні,
Не підбирати вислови не щирі і охайні,
Не читати давно прочитані думки!
http://vk.com/public43561212
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375308
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2012
автор: Наталія Шафран