Всі пишуть про любов,всіх радує кохання...
А в мене все не так,в моїх словах - зітхання .
Не думайте,що щастя минуло стороною.
Заглянуло на хвильку,й з осінньою порою
на крилах журавлів полинуло у вись.
Всміхнулось на прощання й сказало:"Не журись!"
-"Навіщо сумувати,так завжди не буде."-
пророчії слова мені говорять люде.
Не мала віри в те ,та жовте листя дуба
шепоче з року в рік:"Ти рідна,мила,люба!"
Як ніжно обнімають дитячі рученята,
як солодко цілують мої малі внучата!
Які пісні любові дарують мені діти!
Та це ж є моє щастя, із ним я буду жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375322
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2012
автор: Палагія Русич