Вона немов диво непізнане, вічне -
Мабуть це та сила, дає що життя.
Тендітні рослини - все поле пшеничне
Мов іншої осені слід-викриття.
Звичайне і справжнє бажання зростати.
І холоду цьому це виклик, чи суть?
Чи можна цей норов зимовий, багатий,
Та користь і вроду - разом осягнуть?
Зеленою ніжністю сповнена, волею,
Хоробра і сильна встеляє поля.
До теплого хлібу із щирою долею -
У неї є віра й надія своя.
1.11.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375361
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2012
автор: Андрій Гагін