Сльоза впаде, ударить в храмі дзвін,
Думки заляжуть у життєвий комин,
І знову залишуся я один,
Лише про вчора набігає спомин.
Живу, бо маю жити на землі,
Хоч моя доля в’яже мені руки.
Тому, що завжди відданий сім’ї,
Не можу пережити такі муки.
Онуки є, єдиний в мене син,
Невістка золота і в мене є робота,
А я один, пройшли мої літа,
Життя тепер нагадує болото.
Нема здоров’я – радості нема,
Хоч сонце сяє і цвітуть тюльпани,
Весна на серці, на душі – зима
І лише осінь гоїть мої рани.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375414
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2012
автор: Віталій Назарук