Пам*ять відпускаю в сні.

СвятА.Молитви    за  душі    померлих  і  як  за  звичай    дивні  та  пророчі  сни.
Останній    мов  кіно,    гляділа.  Чи    спала,  а    чи    душа  десь  по-під  небеса    летіла.
Мабуть  денна  подія    якось  подіяла    на  почуття.  То    поетична    п*ята  зустріч    відбулася,в  клубі  "  Об*єднані    словом  "  з    духовно  пов*язаними    і  подібними  людьми  ,  що    відповідно    для  усіх      цікаву  й  надзвичайну  роль    відіграє.
   У    свій,    не  зовсім  пізній  вік,    на  себе  вже  рукою    помахала,аж    тут    цілком    для    неї    посторонній  чоловік,звернуть  на  себе    увагу,  як  завіт  чи    жартома,    а  можливо    то    серьозно  -наставляє.  Для    жінки,  виявляється  не    вік,  коли  
ще  очі  молодечо    грають,  а  усмішка    та    притягає,  як    магніт    на    себе    увагу    звернути    заставляє.
     На  дворі    теплиий,  осінньо-дивовижний    вечір.Іде    поважна  дама  із    букетом
квітів.  При    світлі  ліхтарів  і  вулицею    жваво-гомінкою,здається    їй,так  років,  що    найменше    десять    полишила  за  спиною.  А    вдома  ,відразу  звернули  
увагу:-"  О,  мамо  квіти?  Ти    щось  сьогодні    надзвичайно    гарна    і    виглядаєш    
так  звабливо.Признайся,чи    та  зустріч    випадково,  не  звичайна  ?  Не    відповіла.Інтригу  в  повітрі  полишила...Та  звісно  надзвичайності    нема,  бо    квіти    з    вази,щоби  не    пропали,подруга    по    перу    Оксана  ,    з    собою    взять    
наполягла..
   Тож    добро    і    теплії    слова,    і    закрутилась    в    жінки  голова.  З    хорошим    настроєм    та    спать  лягла.
     І    сон...По  кількох    роках    розлучення    із    чоловіком  ,  на    відпочинок    у    Болгарію  вернулась.Красива    Варна,знайома    вулиця,а    ось    подвір*я  ,дім.
Чомусь    багато    люду,гамірно  у    нім.  То    виявляється    справляють    свято
міста.  А    правило    у    них    таке,  любий    прохожий,чи  то    подорожній  надійде,обов*зково-  пригощають.  Скрип    фіртки...Вмить    на  порозі    дому    жінка,то    виявляється    Його  уже  дружина.Погляд    з    під  брів-  мабуть    по    знимці    упізнала,приступила    і    мов    в    благанні  руки  заламала-:Заходь?!  Та  просьбу    маю,не    подавай    Йому  надію.Благаю!..
Ввійшла,  та    на  порозі    чомусь  взуття    полишає.  Погляд    за    стіл  кидає  -    компанія  та    сама,як    завжди.    З    цікавістю  та  острахом  на  неї    поглядає,  а  Він    мов    скам*янів  і    встати    сил  немає.  Обм*як  увесь,в    очах    його  вогонь  згасає.    То  ж    не    чекавши    запитань,можливо  недоречних  жартів,  чи    то  нарікань    до  виходу    попрямувала.Мештів  на    місці  не    застала.Мабуть  забіг    циган-сусід.  Зненацька    заскочена    стояла,та  на  всі    боки    поглядала,  щоб    щось    на  ноги  взути.  Ажде  її    взуття    тут    так    багато    мусить  бути,  як    виїздила,  полишила    кільканадцять    пар.
   Ураз  чомусь  стемніло,  вийшла    в    двір.  А    там        під    парканом    і  тином,    вглядається  розкидане    взуття,  і    розпароване.  То    правий    чобіт,  лівий    черевик,пошарпаний  кросівок  теж    лежить.Чи    ж    зможе    хоч    подерту  пару  віднайти?  Бо    як    же    босій  йти?
   Та  враз  ,  назустріч  його  внученька  біжить.  Така  красива  ,висока    підросла.З    усмішкою  й    цілунком    пригорнулась    і    заспокоючи    своє  взуття  дала.Узулася-якраз!  Та  на  порозі    став    Він  враз,не  знаючи,як    приступити
мабуть  уже  хотів  заговорити...Та  за    плечима  вже  Вона.  І    жаль  у  серці:-Хай
його  бере!  Сама  ж  від  нього  відцуралась,  не  винна    жінка  -закохалась,  налаштувала    із    ним    життя    своє...А    у  його  руці,її  любимі    босоніжки.  Подає..  Усміхаючись  -  взяла.  Рукою,  як  помахом  крила  ,мов    наостаток    ніжно    пам*ять    відпускала,  ішла    вперед    не  оберталась..
       І  пробудилась.  Ранок,тиша    і    сама...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375458
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2012
автор: Вразлива