Мені не хочеться вивчати клани.
Твої історії, епохи і герби…
Не потрапляти у твої капкани ,
Не бачити, куди ведуть стежки…
Мені не хочеться брехати, що все рівно…
Не хочеться боятися іти.
Болять думки до ломоти у тілі,
І тонуть біля берега плоти…
Мені не хочеться дивитися у вічі,
Я розпікаю душу на хліби…
Нехай прийде скоріш той клятий січень ,
Щоб відспівати пам’ять… і піти.
Мені не хочеться, щоб сни мої втікали…
Щоб сонце помирало під вікном…
Мені для щастя – звареної кави,
І мабуть… трохи тиші під ребром…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375509
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2012
автор: Darka Lystopad