Замість епіграфа
"Щоб побачити сон, треба заснути".
Сиджу самотньо сам із собою,
Стрімкі стрибки сумують у серці.
Спонтанно сперечаюся з журбою,
І розтираю спогади на тертці.
Стихають пристрасті солодкі,
В душі, як осад, сумніви сідають.
І довгі роздуми стають короткі,
В душі мене чекають.
Викреслюються пунктики зі списку,
Сміються щиро проліски весни.
І я раптово падаю в Морфеєву колиску,
Мені гукає хтось: "Засни! Засни! Засни!.."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375727
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2012
автор: Ноїв Ковчег