Пробігла по зубах моїх оскомина
Од яблук, що знадвору батько вніс,
І їхній дух таким щемливим спомином
Проник до мене потайки у ніс.
Чимало за роки майнулі бачено,
А тут усе, як завше, – до ладу.
Від чорнобривців, бджолами освячених,
Здалося, непритомним упаду!
На мене мама дивиться склопотано:
«Чи хочеш пиріжків яких? – спечу».
А я сміюсь, словами залоскотаний, –
Всього ж бо хочу, навіть не злічу:
І пиріжків, і яблук на ослоні,
І щирих слів, забутих за літа...
Цілую вдячно мамині долоні,
Де кожна зморшка – рідна і свята.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375802
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2012
автор: Олег Завадський