Сонце майже вже зайшло за небокрай
Та за край вчепився вістрям гострий місяць.
Сріблом зранений був в небі вогнеграй;
Горизонт навкруг накрив червоний ситець.
І розлИлася по небу Сонця кров;
Мертва тиша вся розбавлена багрою.
Погляд людства в височінь кричав немов:
- "Що за диво під небесною корою?!"
В поєдинку переможеним був День.
Вся в кровІ Ніч святкувала перемогу, -
Сіллю сипала зірки зі своїх жмень
В рану Сонця, наганяючи знемогу.
...Проте з першим співом півня, солов"я,
Голіруч підняте ввись Світанком Сонце,
Нанесло удар зі Сходу. Во ім"я́́́́
Дня нового промени́ться вічне серце!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375874
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.11.2012
автор: Бойчук Роман