А чується лиш стукіт чобітків...
Я сиділа у "Віденській каві".
Та й писала поему з рядків,
Що придумала любому дяді.
Я замовила каву, сказав ти:
- Олюш, тобі ж її буде мало.
- Трохи хочу посмакувати.
Ще з корицею не куштувала.
Ми сиділи тихенько з тобою.
Й загалом були наодинці.
Я не знаю, чи думав ти мною.
Я жила лиш в тобі в тій годинці.
Ти сказав, що повернешся скоро.
Я тобі як і завше повірю.
Заспіваю з думками хором,
Вийду з "Відня" ходою повільно.
Поринаю у вулиці міста,
Замилуюсь його красою.
І замислююсь нині, звісно.
Чи порадує мене любов'ю?
Це місто Вінниця. Воно моє.
Я в цій фортеці народилась,
Я тут пізніше віднайшла тебе,
Ні тим, ні тим я ще не наживилась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375927
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2012
автор: LyutaOla