Розгойдалося сонце навколо
Примарного плину Буття,
Взлетіло, упало та кволо
Покотилося знов в Забуття.
Грайливо засяяло знову,
Проявившись в новому Бутті,
Підкорившись Вищому Зову
Життя дати усім в каяті.
По небу пливуть немов хмари
Наші душі в суцільність Життя:
Дурні, генії та бездари -
Всі ми - одяг для Душ сприйняття.
7.06.1993
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375959
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2012
автор: Левчишин Віктор