Терпка жага із присмаком абсенту,
Театр абсурду на підмостках снів –
Ти грав так мало, але так відверто…
Сюжет забувся, але правда – ні.
Зітерлись лиця і розмились фрази,
Та між рядками проросла вина.
Сумління скине покаянну рясу,
І якір честі не дістане дна.
Перлини чорні упадуть у море
Хмільних ілюзій і гірких облуд.
І навіть розум-лікар нині хворий.
Хоч злочину немає – буде суд.
Зірве із неба ніч порочні вишні,
І плоду забороненого сік
Напише на душі сонети грішні.
Хай буде так. Хай час утратить лік…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376150
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2012
автор: Лілія Ніколаєнко