А ти знаєш як чудово прокидатися о п’ятій,
Коли вулиць не торкнувся гамір кроків та їзди
Хтось ще солодко помріє,спить на постілі зім’ятій
Хтось у поспіхах незрячих зустрічає поїзди
Вишня гнеться під вагою стиглих ягід. Кожну днину
Кілька яблук упаде в ніким незайману траву
Всі думки знов про кохану і далеку так людину
Чепуриться в небо сонце, як на справжнє рандеву
Прокидається усе. Із цукром кава недопита
знов оголеність приємна. Ніжна втома сонних тіл
кілька перших кроків. Знову ніч забута і набита
лиш словами, що у серце входять краще всяких стріл.
Хтось народиться, помре в своєму чистому сумлінні
Будуть вишні і кохання… запах снів усіх знайде…
Будуть знов нові поети, нові ночі, їхнє тління
Буде все нове, та ранок я к і завжди - він прийде…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376202
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2012
автор: Настуся