Здається деколи, що вичерпались слова
і нічого вже не напишеться,
та без прав, все ж маю права
можливо прочитаєш,
щем цим трохи стишиться...
Жаль, що ти уже не можеш мріяти
і ловити невловиме у моменті
і наше у теперішньому сіяти,
бо лиш залишились минулі привиди
і обриси їх майже стерті...
Не бачив ти мене без макіяжу
та добре розгледів оголену душу,
між нами, сила-силенна стражів
і в зародку, ще без життя -
вже душать...
І відпочинок твій уже пройшов
насолодився ти самотнім листопадом,
дзвінок обіцяний до мене так і не дійшов...
невже даремно падала до ніг
приреченим і одиноким зорепадом...?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2012
автор: owl silence