Пані Осене, мідним відливом
Грає сонце в русявій косі!
Облетіли тополі журливо,
Діамантиться листя в росі.
Зовсім скоро накриє габою
Білий сніг спорожнілі поля.
Попрощаюся тихо з тобою,
Золотава красуне моя!..
Дай надихатись пахощів пряних,
Розігрітих у мушлях лампад!..
Мов дрібні черепкИ порцеляни,
Хрумкотить золотий листопад.
У твоїх мерехтливих зіницях,
Наче кавові зерна, терпких
Літо бабине досі іскриться.
Макраме павутинок тонких
Заплелося в сатИнові пасма.
Ах, яка недоречна журба!..
Пані Осене, діво прекрасна,
Так не хочу прощатись!..Та ба...
Догорає троянда остання,
Не діждавшись цілунку джмеля.
Дай тебе обійму на прощання,
Золотава красуне моя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376529
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.11.2012
автор: Наталя Данилюк