***

Вогненний  кінь  промчався  у  смерканні
над  озером,  де  м’ята  і  полин,
плескочуться  у  водах  мрії  давні,
 кришталю  краплі  розбиває  сонце.

Там  смуток  ностальгій  сплітає  коси  вербам,
В  чеканні  пташка  стихла  угорі,
Пісок  ще  теплий,  теплий  слід  на  ньому,
Від  тих,  що  вже  давно  пройшли.

Так  ми  проходили  у  радості  наївній,
У  пустотливім  танці  брали  сонце,
Кружляли  зливи  і  безмежність  світу
була  для  нас  у  тих  дорогах  в  лісі.

Увечері  ноктюрни,  сови  й  місяць
 З  піснями  теплими,  як  подих  срібний
Дзвенить  листок  від  дотику  вітрів,
Співають  крони  яблунь  у  саду…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2012
автор: Jeka12