Я закричу, хоча вже пізно,
Пущу сльозу, а може дві.
Те, що було, житиме вічно,
В думках, у спогадах моїх.
І навіть як мене не стане,
Все буде в кольорах цвісти.
Може із часом все зів’яне,
Загубляться слова й вірші.
Але за межами живого,
Десь буде спокій і печаль.
І тільки Бога вічне слово,
Змалює нам маленький рай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376675
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2012
автор: Швабчук (Schwabchuk)