Цвіт рожевих ілюзій
Осипається так непомітно.
І пелюсточка кожна
Відчайно додолу впаде...
Невимовний пейзаж
Ще учора такий колоритний,
Потускнів, похмурнів...
І неначе терпкий каркаде,
Сум ледь чутних зітхань,
Що самотністю переповиті.
Затискають лещата
Дощами гартований біль,
Що лишився віршем
Недописаним у манускрипті.
«До» і «після» тепер поділилися,
Наче навпіл.
А холодна пора
Підкрадається тихо-зрадливо.
Гонить листя пожухле рікою
Замшілий асфальт.
Сіризною слідів порожнеча
Снує неквапливо…
Чи ж то туга ридає?
А чи нерозділений жаль???
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376767
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2012
автор: Тамара Шкіндер