І не думай про це більше. Згода?….

«МЕНІ  НЕ  ХОЧЕТЬСЯ  ЖИТИ  ТАКИМ  ЖИТТЯМ»  -  написала  вона  на  жовтому  папері,  та  ще  й  обвела  незнайомими  карлючками.  Довго  дивилась  на  цей  шматок  з  набором  простих  слів  і  намагалась  зловити  суть  того,  що  тільки  що  сама  обережно  вивела  чорною  ручкою.  Кажуть,  такі  думки  краще  спалювати  одразу  і  викидати.  Тільки  вона  приготувала  їх  не  для  цього.  Прощальна  записка,  останнє  слово,  печатка  і  підпис  «марно  прожитого  життя».  
Мабуть,  самогубство  –  це  найкращий  спосіб  привернути  до  себе  увагу.  Егоїзм  “on”.  Помреш.  Немає  значення  як:  втопишся,  поріжеш  вени,  повісишся,  підпалиш  себе,  опечеш  з  ніг  до  голови  кип’ятком,  кинешся  під  поїзд  чи  застрелишся,  нап’єшся  і  замерзнеш  на  морозі,  моритимеш  голодом,  сидячи  2  місяці  на  жорсткій  дієті,  з  розбігу  вдаришся  об  стіну  і  розіб’єш  собі  череп  тощо.  Тільки  кому  це  буде  потрібно,  коли  тебе  не  стане?  Люди  заметушаться,  поплачуть,  засудять,  поминуть,  протруть  ще  раз  слізки  на  щоках  і  через  місяць-два  забудуть.  А  ти  в  свої  18  ще  стільки  всього  могла  б  зробити!  Ти  б  досягла  таких  висот,  що  б  тебе  пам’ятали  б  за  чудові  вірші,  за  нереально  прекрасні  картини,  за  високі  досягнення  в  науці,  за  незвичайну  харизму  і  талант  швидкісного  поїдання  пончиків.  Тільки  не  думайте  про  це,  ні  за  що….  
І  правда,  буває,  що  життя  –  суцільне  лайно.  Я  згодна.  Немає  ні  справедливості,  ні  моралі,  ні  добра,  ні  добробуту,  ні  мільйонів  доларів  в  кишені.  Він  не  любить  тебе  –  а,  отже,  ідіот.  А  ти,  в  будь-якому  випадку,  найкраща,  тільки,  на  жаль,  йому  дійде  це  лише,  коли  ти  посміхатимешся  йому  зі  сцени  чи  з  екрану  телевізора.  І,  це  мабуть,  на  краще.  Хоча  б  навчить  тебе  пробачати,  вдосконалюватись,  шукати  щирість  і  доброту  в  собі  і  віддано  любити.  Уяви,  наскільки  вчасно  тобі  можуть  пригодитися  ці  якості,  коли  ти  зустрінеш  свого  майбутнього  чоловіка,  і  просто  так,  з  любові,  готуватимеш  йому  печену  курочку  на  вечерю  і  пратимеш  брудні  шкарпетки.  І  тобі  не  захочеться  нічого,  окрім  просто  віддати  йому  всю  себе.  
Тепер  подумай  про  це.  Десь  там,  у  відстані  кількох  років,  на  тебе  чекає  твій  коханий  чоловік.  Мабуть,  він  би  не  хотів,  щоб  його  майбутня  дружина,  яка  щоранку  подаватиме  каву  в  постіль,  закінчила  свої  життя  самогубством,  не  переживши  першого  нещасливого  кохання  в  юності.  Подумай  про  своїх  майбутніх  дітей,  які  бігтимуть  тобі  назустріч  з  величезними  ранцями  позаду.  Подумай  про  те  життя,  що  чекає  на  тебе  попереду.  
А  тепер  помаленьку  відклади  цей  шматок  паперу.  А  краще  –  спали!  І  не  думай  про  це  більше.  Згода?....

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376802
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2012
автор: Влада Грушицька