Не клич мене із осені моєї,
Не відіймай багряність осяйну,
Допоки на задумані алеї
Впаду листком в обіймах туману́.
Не зазивай у сиві заметілі
Хай погляд мій ще милує бурштин,
І почуття голодні та змарнілі
Наситить день, бодай би ще один.
І не проси, і не кляни любов’ю,
Бо в цих словах я чую льоду хруст.
Як навесні ми мерзнули з тобою,
То чим зима торкнеться наших уст?
Якщо впаду за тихою межею,
Або злечу у небеса звідсіль, -
Не клич мене із осені моєї,
Не зазивай у сиву заметіль.
10/10/12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376877
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2012
автор: Рідний