Прохання і печаль породжують тривогу,
Ти тільки не втрачай надії простоту.
Я з досвідом живу, тож я знайду дорогу,
В якій ми не зустрінем ту звичку й пустоту.
Нелегко буде битись із побутом і часом,
Належно не сприймай, чекай постійних змін:
Сьогодні п'ємо чай, а завтра вечір з квасом,
Ти тільки теж давай для мене щось взамін,
Бо треба відчувати, як серце швидше б'ється
Від того, що комусь не байдуже твоє,
Від того відчуття любові додається,
І мрійник у душі все більше віддає.
Поводитись так буду, як ніби Вам все рівно
І буду ще строгіш, ніж втомлений жандарм,
Та ти все усвідомиш, моя чудна царівно,
Бо ти для мене й досі - нескорений плацдарм.
Присвячено П.О.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376883
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2012
автор: Андрій Конопко