Збираю зернятка терпіння.
Збираю крихітки наснаги.
І додає пора осіння
В мої рядки хмільної браги.
Кружляє містом біла птаха.
Кружля Земля мільярд віків.
Та в травні нам зриває даха,
Майже у всих чоловіків!
А в жіночок палають очі
І губи наче пелюстки!
Мене збентежують щоночі
Відверті Ероса думки.
Вже відчуваю я палання
І дивний злет моїх ідей,
То, мабуть знов,
прийшло кохання,
-Найвищій клопіт для людей!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377006
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2012
автор: Дід Петро