Звисають хмари наче груди,
Годують землю мов дитя...
А ми, дорослі, дивні люди,
Свої ховаєм почуття.
А ми не вміємо радіти
В дрібних турботах сьогодення.
Лише ПОЕТИ, наче діти,
Складають вірші в мить натхнення.
Так, ми будуємо споруди:
Без скла, заліза та бетону,
А нас байдужість б"є у груди
Щоб зорепадом вбить потому!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377093
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2012
автор: Дід Петро