Ти чомусь мені не обіцяла
полохливу осінь.
Розрахуюсь я, якщо немало,
тим, що маю. Зовсім.
Настрій з вітром ранком замісила -
надзвичайний вечір.
Поясни, у чому всюди сила
з огляду на речі.
Марить поруч осінь полохлива,
як вином у діжі.
Хочеш випити вина? Можливо,
смак той краще їжі.
Ось і столик з листу, і альтанка:
відчиню дверцята...
Не відмовиш? Адже забаганка
на краєчку свята.
Осінь. Полохливий з неї пастир.
У салоні ж - звично.
За віконцем догорає настрій.
Сам. Це феєрично.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377148
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2012
автор: кактур