Обірвалось відлуння спогадів
Прохолодою осіннього дня,
І вечір до ранку у сповіді
Просить пити ласку до дна.
Вечір знає: піде у минуле
І це натхнення, і стогін очей -
Каменюка впаде у поснуле
Царство слів, кохань та ідей.
Вечір знає: повторів не буде,
Як і не буде буяння чуттів,
Тільки раптом ранкові приблуди
Детонар підпалять - караючий спів.
Розгойдає той спів біля скроні
Вибухівку моїх потворних провин,
І зірве, понесе і прискорить
Моєї долі зловтішної плин.
А коли після вибуху тиша
Приголомшить всі квіти навкруги,
Не згадають про мене подруги,
Тільки вітер недбало просвище.
5.09.1980
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377251
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2012
автор: Левчишин Віктор