ПОФІГІСТ

Стає  із  віком  все  брутальнішим,  зухвалим,
Втрачає  смак  любові,  ніжності,  тепла:
Втомився  прагнути  він  бути  досконалим,
Скотився  чистою  росою  зі  стебла
І  докотився  до  байдужості  відтінків;
На  фіолет  прозорість  чисту  проміняв.
...Став  ПОФІГІСТОМ  він,  ховаючись  від  вчинків:
Усю  й  за  все  відповідальність  з  себе  зняв.
Та  не  втекти  йому  від  себе  і  від  Світу.
Від  незначних  проблем  ця  маска  на  лиці.
Все  ж  доведеться  вийти  з  свого  мікросвіту
Зі  смолоскипом  перемоги  у  руці!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377256
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2012
автор: Бойчук Роман