Горіти? Ні! Не кидайся під танки.
Сказати? Ні! відчує все сама,
Як ти збираєш сам собі останки,
Як ти її пустив по килимах.
В душі є килим, ніжно-пурпуровий
Не за землі, на стінці він висить,
Та дехто все одно такий суворий,
Ногами по святині пробіжить.
Не скажу, що вмираю - так впеклося:
Гартований проблемами мій світ,
Але мені чомусь тоді здалося,
Що ти моїх супутниця орбіт.
Я вибачити все готовий людям,
Але вони, на жаль, без каяття.
Я ж не стовпець із кам'яним погруддям -
Усі впливають на моє життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377260
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2012
автор: Андрій Конопко