Стояла я вмивалася дощем,
Стояла одинока, як тополя.
Ніхто мене не накривав плащем,
Не заховав під свою парасолю.
Стояла я одягнена у дощ,
Шовкові краплі огортали тіло.
Веселкою нашіптували щось
Про те, що вже давно переболіло.
А я стояла, бавилась дощем,
Підв’язана пшеничним перевеслом.
На серці відчувала тихий щем,
Куди пливуть мої щасливі весни?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377268
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2012
автор: Надія Голіней