Знов дощ так рветься до душі,
Старається розбурхати палітру.
І губи пишуть недописані вірші,
А тіло лиш здригається од вітру.
А за вікном мигають ліхтарі,
Безстрашні світлячки осінні.
І тихо курять трубку димарі,
Так гріючи свої серця камінні.
Стоять дерева-голі жебраки,
Хитаються і плачуть безутішно.
Їм холодно моргають літаки,
Цей вечір покидаючи поспішно.
Дивлюсь крізь тиху пелену дощу,
В глибокі очі страченого неба.
Сьогодні в серце осінь я впущу,
Лиш я...І ти..І більше нам не треба...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377272
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2012
автор: Marianna Alvares