ВЕРБИЧЕНЬКА
1к.
Ой, не сяє в небі місяць,
Зачекалась зіронька,
Над рікою сумно висить,
Де одна дівчинонька.
Нахилилась вербиченька
До холодної води,
Горне вітами серденько –
До любові не ходи.
ПР.
Коли любиш збережи,
Вербиченько молода,
Бо ніякої межі
Нам не створюють літа.
Не благай, не обіймай,
До кохання відпусти.
Від біди мене тримай
В квітах весняних зрости.
2к.
Спокій знає вербиченько
З нею хвиля лагідна
Грає листями тихенько
По воді так жалібно
І шепоче, мов благає,
До любові не ходи
Розкажу їй як кохаю
Миленького до біди.
(написано в 2001 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2012
автор: Олександр Сичов