Він ловив птахів, обіймав їх двома лапами, а потім повільно вбивав.
Це було священним ритуалом, він повторював мантри, а потім молитви.
Так, він молився своєму Богу, благав врятувати його від отрав,
Освятити сьогоднішню жертву і пробачити усі битви.
Він говорив:
«О Боже, Боже усіх Бровків, Шаріків та Барбосів,
Ми раби твої.
Освяти наші жертви, дозволь нам ганятися за котами.
Ми раби твої.
Дай нам кістку на день прийдешній.
Врятуй від колючого дроту і скалок у лапах.
Ми раби твої.
Освяти путь наш.
Амінь».
А потім він знову виляв хвостом, біг до господаря і лизав тому руки.
Руки пахли тютюном і затхлістю, смертю і владою,
Хлібом і прив’яззю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377319
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2012
автор: А.Чурай