Бабські посиденьки

(У  даному  вірші  застосовується  сільський  лексикон).


Є  у  нашому  селі  три  веселі  бабці,
От  пліткують  уночі,  сидячи  на  лавці.
Розсідаються  вони,  мов  в  кінотеатрі,
Окуляри  –  атрибут  (як  в  3D  –форматі).

Замінило  їм  попкорн    смажене  насіння...
О...Нарешті  почалось  те  сільське  видіння.
Мов  розвідники,  вони  схоплюють  деталі:
-Ти  диви,  які  пішли  довгоногі  кралі.

-Йой,  а  спідниця  яка  –  шмат  тої  тканини,
Кольорова  голова  та  й  нема  хустини.
-А  як  ходи  то  дівчє  на  таких  штєблєтах?
Та  то  ж  можна  по  любе  ноги  поломити.

-Ви  погляньте  –  на  лиці  тонна  штукатурки,
Ой,  а  що  то  у  руці?  Що  то  за  мензурка?
-Ти,    Ульянко,  що,  сліпа  вже      і  добре  не  видиш?  -
То  дівчата  йдут  шампанське  до  буфету  пити.

-Йой,  до  чого  вже  той  світ  докотивсі,  Ганко?-
Я  в  свої  п'ятнадцять  літ  шила  вишиванки.
А  спиртного  по  сей  день  я  смаку  не  знаю,
То  мій  дідо  вп’єсі  в  пень  та  й  на  нервах  грає!

-Та,  Ульянко,  замовчи,  ми  про  тебе  в  курсі,
Ти  нічого  не  кажи,  а  краще  посунь  сі!
Ти  дивисі,  то  не  твій  йде  онучок  рядом
Коло  тих  пустих  повій,  що  виляють  задом?

-Ти,  Марусьо,  що  здуріла,  буть  не  може  того,
Та  й  яке  тобі  вже  діло  до  онука  мого?
-Бігме  кажу  я,  Ульянко,  що  то  твій  Володик,
Які  в  него,  ти  поглянь  лиш,  передерті  сподні!

Чи  не  вмієш  ти  вже  шити,  чи  не  маєш  нитки?
Як  дозволила  носити  внукові  ту  митку?
-Ти,  чекай,  най  я  протру  окуляри  свої,
Бо  я  віри  ще  не  йму,  що  то  мій  Володик.

Тут  Ульянка  не  спокійно  скельця  протирає
І  на  ніс  встромивши  щільно,  та  й  як  загорлає:
-Йой,  Марійко,  ти  дивисі,  то  не  твої  хвеськи-
Та,  що  нижча,  то  Ориська,  а  що  вища  –  Леська?

Тут  Марійка  панікує  й  на  Ульянку  з  криком:
-Тобі  розуму  бракує,  гадино  дволика?
 Мої  чемні  дівочки  вдома  щось  готують!
-А  я  виджу,  що  вони  з  хлопцями  воркують.

Розгорілась  суперечка,  мов  ”бабські́́  дебати”,
Тут  Гануся  каже:  ”Брек  вам,  годі  тут  горлати.
В  тій  компанії  я  й  свою  вгле́діла  Наталку!
Так  от,  що  я  вам  скажу  –  йдем  на  другу  лавку!”

-Так,  Ганусю,  ти  права,  то  так  не  цікаво,
Краще  підемо  туда,  де  чу́жі  діточки  гуляють.
Поплює́м  насіння  там,  язики  почешем,
А  потому  -  по  домам  –  аж  на  серці  легше.

                                                                                                           //13.11.12//

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377457
Рубрика:
дата надходження 13.11.2012
автор: Marisong