Майбуттю не здужати минуле.
Потьмяніло в душах завчасу.
Ми осіннє золото забули,
Зим бадьорих сонячну красу.
Ми в саду вишневому лишили
Щебет, наче пересічний гам,
Бо забракло неземної сили,
У земному щасті, люба, нам.
Гай не раз оживиться весною
Лагідним промінням з висоти,
Але нам не суджено з тобою
В серці серцем знову прорости.
13.11.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377545
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2012
автор: Рідний