А вранці хочеться поспати хоч хвилинку,
і додивитись свій мінорний сон,
про тихі зорі, наше небо, сьоме в хмарах...
Не хочеться вставати, та дзвонить телефон.
У нашому житті щось знову стало складно,
Цей світ брудних грошей, віп-стасусів втомив.
Нам просинатися б з тобою біля водопаду,
В гучних потоків набиратись нових сил.
Нам би бродити спозаранку в синіх горах,
А ввечері палити ватру до останніх дров.
Нам би плисти по срібному Дністрі човном,
Чи в передшторм чи в час спокійних хвиль...
Та просинаюсь знову, за сьогодні вкотре -
Вірний слуга-будильник розбудив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377587
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.11.2012
автор: Наталя Есте