Страхи

Йду  манівцями  я,  заплющуючи  очі,
Щоби  не  бачити  круг  себе  тих  потвор,
Котрі  з"являються  завжди  посеред  ночі,
Собою  повнячи  увесь  мій  коридор.
Моє  оточення  -  усі  і  все  довкола,
А  ті  потвори  -  з  підсвідомості  страхи.
Навколо  себе  захисні  малюю  кола,
Страхи  ж  бо  лізуть  через  кіл  отих  дахи.
Із  підсвідомості  залазять  в  мої  мізки,
А  там  чатує  вже  на  них  здоровий  глузд.
...І  як  в  вогні  страхи  тріщать  мов  сухі  тріски;
Від  них  у  пам"яті  залишився  лиш  хруст!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377659
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2012
автор: Бойчук Роман