Йду манівцями я, заплющуючи очі,
Щоби не бачити круг себе тих потвор,
Котрі з"являються завжди посеред ночі,
Собою повнячи увесь мій коридор.
Моє оточення - усі і все довкола,
А ті потвори - з підсвідомості страхи.
Навколо себе захисні малюю кола,
Страхи ж бо лізуть через кіл отих дахи.
Із підсвідомості залазять в мої мізки,
А там чатує вже на них здоровий глузд.
...І як в вогні страхи тріщать мов сухі тріски;
Від них у пам"яті залишився лиш хруст!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377659
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2012
автор: Бойчук Роман