Зі смутком в прощанні,
душею в слова…
Поставимо крапку літами.
Тебе я спитати таки не змогла,
Чом зрада принишкла між нами?
В осінній порі я тугу зачерпну,
В долонях зігрію, пробачу.
І може, біду цю від нас відведу,
Неначе і зради не бачу.
Та все ж між серцями упала межа
І вже не вмивається щастя
У ранках щоденних…
На нас паранджа
Закрила любові причастя.
Чи ж ці половинки коханням цвітуть?
Чи краще його відпустити?
Чомусь у терпінні звикають, живуть,
А як без любові любити?!
Зі смутком в прощанні,
душею в слова…
Поставлю й я крапку літами.
Немає любові, обабіч пройшла,
Не втримати і під замками!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377734
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2012
автор: Тетяна Луківська