Карпати мріють вдалині,
Берізка біла край дороги.
Чомусь згадалося мені
Моє дитинство босоноге.
Батьківська хата край села,
Садок вишневий над потоком,
Стежина, що в село вела,
І синя даль, доки сягає око.
Червоні мальви у вікні,
Волошки в житі пахнуть полем.
Мені здавалося малій –
Це не закінчиться ніколи.
Кульбаби сонечком цвіли,
Гніздечка вили ластів’ята.
А на подвір’ї, як завжди,
Моя найкраща в світі мати.
На всіх ставало їй тепла,
Усіх зуміла нас зігріти.
І ти щасливою була,
І ми щасливі твої діти.
Засяють сонцем квіти знов.
Додому вернуть ластів’ята.
А я несу твою любов,
Іду до тебе, як на свято.
Вже стільки проминуло літ.
Повиростали мої внуки.
Дитинства я шукаю слід.
В думках цілую твої руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377758
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2012
автор: Надія Голіней