Світ став обертатись навколо однієї планети
І нічого не змінилось ні там, ані тут.
Дороги, що колись вели до Риму,
Тепер ведуть лише до тебе.
Ніяке золото світу
не замінить світла, що ти випромінюєш.
Хтось скаже: "Це гра".
Нехай...
Але вона вже закінчилася на нашу користь.
Сильним сплеском у душі, наскрізною ниткою,
маленький Амурчик пожартував над двома серцями.
Нема емоцій, чи їх забагато, а може це -
стенокардія почуттів?...
Огонь наш продовжує горіти
і тоді, коли навколо - сирість і туман...
А памятаєш?
Та хіба можеш ти забути...
Нам здавалось, що весь світ проти нас,
насправді він за нас,
він проти "я" і "ти", тих, що окремо...
Дощ за вікном нагадує, про ту планету,
І мій світ назавжди стає твоїм спутником
поза часовими вимірами усіх існуючих галактик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2012
автор: Наталя Есте