Я опустився із висот
Божественного дива,
Переманила серце плоть
Безжалісно пестлива.
І, нею в райськім відчутті
Обласканий, блаженний,
Забув я про вершини - ті
Сади вічнозелені.
Стікали в щасті прудко дні,
Згасала плоті сила,
І сум, і радощі земні
Поопускали крила.
Але міцніла більш і більш
Душі снага п’янлива,
У ній зароджувався вірш,
Мов літня тепла злива.
І ось веселка торжества
Осяяла низини
Мого принишклого єства
Осянням голубиним.
І знову я побачив вись,
Де світло дум зоріє,
І дух зі словом обнялись
У найсолодшій мрії.
14.11.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377812
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2012
автор: Рідний